• Владислав Пелих

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД У РОЗУМІННІ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ


Швидка еволюція розвитку сучасного світу – світової економіки створює нові умови для функціонування відкритої динамічної системи – світової економіки, яка складає основу на наш погляд суспільно-географічних зв’язків.

Поняття система не випадково є однією з найважливіших категорій сучасної науки. Визначення системи неодноразово змінювалось не тільки за формою, але і за змістом. Переклад з грецької означає утворення або склад, значна кількість закономірно пов’язаних один з одним елементів, що становлять певне цілісне утворення, єдність. З урахуванням глибокого аналізу, проведеного вченими світу , до категорії система відносяться як до категорії відображення теорії пізнання. Таким чином, у понятті система, об’єктивне і суб’єктивне складають єдність, тому слід визначитися про підходи до об’єктів дослідження і до розуміння суспільно-географічних зв’язків як до системи.

Суб’єктивний зміст поняття система полягає в наступному. Науковець, розпочинаючи вивчення деякого об’єкта або групи об’єктів, виділяє з зовнішнього середовища ті елементи або явища, як, з одного боку, відповідають меті дослідження, а з іншого, легше і доступніше аналізуються.

Об’єктивний зміст поняття системи пов'язаний з тим, що система, як правило, має просторову або функціональну замкненість. Це означає, що можна провести межу, або з простору виділити елемент цієї системи, або розглядати її функції,з одного боку якої буде система, з іншої зовнішнє середовище.

Науковці проблеми описування систем указують, що для визначення поняття системи є два підходи. Перший з них розглядає систему, як комплекс елементів, що характеризує деяку цілісність, яка складає єдине ціле в тому або іншому відношенні. Недоліком такого підходу є нечітке поняття цілісність, яке саме вводиться через поняття система. Другий підхід розглядає систему як комплекс взаємодіючих елементів. При дослідженні та удосконалені системи насамперед потрібно проаналізувати ситуацію за допомогою найповнішого визначення системи, а потім виділяючи найвагоміші компоненти, прийняти робоче визначення системи.

Під системою розуміємо упорядковану певним чином множину елементів, взаємозалежних між собою і утворюючих деяку цілісну єдність, деяке об’єднання її складових частин, елементів, які розглядаємо як визначене єдине ціле для досягнення певної мети.

При формуванні поняття велика система виникають значні труднощі, ніж при визначенні терміну система взагалі. В реальності не так просто провести межу між системами простими і складними, великими і малими, хоча необхідність у цьому є не тільки пізнавальною але й прикладною, оскільки великі системи мають свою специфіку. Велика система є множиною взаємозв’язаних і взаємодіючих між собою елементів і підсистем. Малою вважається система, якщо вона має незначну кількість елементів.

Ураховуючи це положення – наявність специфіки великих систем – ряд авторів пропонують не тільки займатись формуванням єдиного визначення великої системи, скільки описати її специфічні, характерні для неї сторони і цим показати її відмінність від простої. Так можна виділити декілька ознак, основні з яких є багатовимірність, різнорідність структури системи, багатозв’язність елементів системи, розмаїття природи елементів, багатократність зміни складу і стану системи, багатокритерійність системи.

Аналізуючи ці ознаки можна прийти до висновку, що дві з них є основними – це багатовимірність і багатозв’язність.

Також можна виділити поняття, які тісно пов’язані між собою, дають уяву про систему, характеризують її будову і функціонування.

Елемент – це мінімальний неподільний об’єкт. Поділення системи на елементи є одним із перших кроків при побудові її математичної моделі. При цьому елемент є об’єктом, який при даному розгляді складної системи не підлягає подальшому поділенню на частини. Підсистема є сукупністю елементів. Формально будь-яку сукупність елементів системи з їх зв’язками можна розглядати як підсистему. Функція системи – це алгоритм одержання результатів, продиктованих метою системи. Визначаючи функцію системи, її поводження описують з використанням деяких понять: відношень між змінними, векторами, множинами. Функція встановлює призначення системи для досягнення поставленої мети без відношення до фізичних засобів, що складають саму систему. Функції системи можна описувати з різним ступенем деталізації. Для описування функцій систем використовують теорії множин, алгоритмів, випадкових процесів. Структура системи – це фіксована сукупність елементів і зв’язків між ними. У загальній теорії систем під структурою розуміють множину зв’язків між елементами, тобто структура є картиною, що відображає тільки конфігурацію системи, не враховуючи складових її елементів. Структуру часто подають у вигляді ієрархії. Між рівнями ієрархічної структури можуть бути взаємовідношення строгого підпорядкування компонентів нижчого рівня одному з компонентів вищого рівня. Такі ієрархії називаються з сильними зв’язками. Проте між рівнями ієрархічної структури можуть бути зв’язки й у межах одного рівня ієрархії, такі структури називаються ієрархічними структурами з слабкими зв’язками.

Поняття зв'язок є у будь-якому визначенні системи, забезпечує виникнення і зберігання структури та цілісних властивостей системи. Це поняття характеризує одночасно побудову та динаміку системи. Зв’язки поділяються за місцем прокладання зовнішні та внутрішні, за спрямованістю процесів у системі в цілому або в окремих її підсистемах прямі і зворотні, і за деякими більш частковими ознаками.

Отже, якщо раніше суспільно-географічні зв’язки характеризували матеріальні чинники – природні ресурси, територію, то в рамках нових парадигм сучасності вони доповнені суб’єктивними детермінантами – цінностями, нормами, ідеями, ідентичністю. Появилась ідея продукту – команда – ресурси – невизначеність, у зв’язку з цим можна застосовувати теорію систем до суспільно-географічних зв’язків, беручи за основу елементи і функції їх. Також застосовуючи вищеназвані терміни і поняття, можна визначити геоекономічну модель суспільно-географічних зв’язків з елементами відкритості, ефективності та конкурентоспроможності національної економіки, як основу.

Розглядаючи зв'язок, як систему, можна до нього застосувати такі два принципи, які на нашу думку дають якісну характеристику різного виду суспільно-географічних зв’язків. По-перше, в ситуаціях, які вимагають урахування думок учасників ринку, їхнє світобачення завжди є частковим і спотвореним. Це принцип схильності хибувати. По-друге, ці спотворені уявлення людей можуть впливати на ситуацію(ринок), якої вони стосуються, адже хибні погляди призводять до неналежних дій. Це принцип рефлективності. Теорія процесів «бум-спад» складається з основного тренду, який переважає в реальності, і омани, пов’язані з ним – сутінковий період під час якого сумніви зростають. Виділяють основні етапи: 1 – початковий період; 2 – період прискорення; 3 – раптова пауза і зміцнення успішним випробуванням; 4 – сутінковий період; 5 – поворотна точка, або кульмінація; 6 – дедалі швидше падіння;7 – кульмінація, криза. Тривалість і інтенсивність кожного періоду є непередбачувані.

Список використаних джерел: 1. Мезенцев К.В. Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку:Монографія. – К.:Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. – 253с. 2. Шаблій О.І. Основи суспільної географії / Fundamentals of Human Geography: підручник для студ. вищих навчальних закладів/ О.І.Шаблій. – 2-ге видання. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2012. – 296 с. 3. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география : Понятийно- терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350с. 4. Денисов А.А., Колесников Д.Н. Теория больших систем управления. – Л.: Ленингр. отд-ние, 1982. – 228с.

Автор - Михайло Чорний


©Аналітично-інформаційний центр стратегічного розвитку суспільства

Просмотров: 1

79035, Україна, м.Львів, вул. Зелена, 109, 4 поверх, офіс 428

 

Контактна особа:

Михайло Чорний

0671771705

chorniy.bc@gmail.com

 

© Аналітично-інформаційний центр стратегічного розвитку суспільства, 2019 - 2020. Усі права захищено.