• Владислав Пелих

КРИЗА СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ’ЯЗКІВ В СЕРЕДИНІ ХХ СТОЛІТТЯ


Чорний Михайло Богданович

Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів

Науковий керівник: к.е.н., доц. Кузик С.П.

Розглянуто стан світової торгівлі, вивозу капіталу і міжнародної трудової міграції населення в період 1950-1960-тих роках, та встановлено, що в цей час почали формуватись світогосподарські зв’язки засновані на концепції глобалізації світу та збільшення їх ролі в світовому господарстві.

Ключові слова: зовнішня торгівля, прямі іноземні інвестиції, міжнародна трудова міграція.

The state of world trade, capital export and international labor migration in the period 1950-1960-ies, and found that at that time began to form the world economy based on the concept of globalization of the world and increase their role in the global economy.

Key words: foreign trade, foreign direct investment, international labor migration.

Вступ. Світове господарство сформувалось в цілісну систему на межі 19-20 століття в результаті різкого підйому міжнародних економічних контактів, чинником якого була промислова революція. Саме в той час географічний розподіл і спеціалізація праці набуло світового характеру і економічний простір почав формувати один економічний організм. Перша світова війна і депресія 1929-1932 років привела до часткового розриву зовнішньоекономічних зв’язків. Світом заволоділи ідеї національної автаркії. В статті проаналізовано міжнародну торгівлю товарами і послугами, міжнародний рух капіталу та міжнародну міграцію робочої сили в контексті довгострокових тенденцій розвитку. В цей період світогосподарські зв’язки пережили трансформаційну кризу зв’язану з зміною парадигми світового розвитку, таким чином реальна картина світу в 50-60-тих роках ХХ століття різко відрізнялась від тої що була на початку Другої світової війни та в період депресії 1929-1930 рр.

Матеріали і методи. Використані методи історико-географічний, системний і порівняльний. Також представлена система нелінійна динаміка світового розвитку на основі критичного аналізу і історичної статистики.

Виклад основного матеріалу. Після закінчення Другої світової війни світова економічна система перебувала в хаотичному стані. Не конвертація валюти та мережа протекціоністських бар’єрів привели до розпаду зовнішньоекономічних зв’язків. Якщо в 1908 році 89% населення планети проживало в державах з вільно конвертуючою валютою, то в 1950 році всього 7 країн, в яких проживало не більше 8% населення планети. Політика крайнього протекціонізму та ізоляціонізму привела до того що такі фактори виробництва як капітал та робоча сила дуже сильно скоротились. Наслідком Другої світової війни було те що значна частина капіталу була ліквідована – зменшення було на рівні 33%. У 50-ті та 60-ті роки ХХ століття швидкість вивозу капіталу з Великобританії був зменшений майже на 7,3% від величини ВНП в 1905-1914 роках. Вивіз капіталу з Франції в досліджуваний період складав 3,7%. США стали лідером по масштабах іноземного інвестування замінивши при цьому Великобританію. Проте якщо порівняти вклади Великобританії до Першої світової війти то вони складати 1,5 рази більше її сукупного національного доходу, а США тримались протягом 60-х років ХХ століття на рівні 18% від ВНП, що було досить малим показником в порівнянні з довоєнним світом.

Класична епоха інвестування закінчилась в 1914 році . На початку 1960-х років кожного року вивіз капіталу із розвинених країн склав 0,6-1,1 % від величини ВВП в порівняні з 3-4% до 1914 року. А загальний об’єм прямих іноземних інвестицій в 1960 році склав 4 % від розміру ВВП в порівняні з 9% в 1914 році.

В після воєнному світі торгівля ставала вільнішою проте ніхто не знімав бар’єрів на переміщення капіталу. Більше того вони залишались важливим елементом світового устрою. За словами Дж. М. Кейнса – одного з творців Бреттон-Вудської системи, яка проіснувала до початку 70-х років контроль над рухом капіталів має стати невід’ємною частиною післявоєнної будови світу. І як показала історія і статистика цей контроль не тільки не слабшав а й порами посилювався.

Не дивлячись на пришвидшення переселенського руху в післявоєнному періоді вони значно поступаються по розмаху з тими міграційними потоками які були вкінці 19 століття і на початку 20 століття. Притік переселенців в такі країни, як США, Канада, Аргентина, Бразилія та Австралія склала в 1951-1960 рокаї 5,6 млн осіб в порівняні з 12,8 млн осіб в 1901-1910 роках. Головну роль в динаміці міграційних потоків мали США, де в 1952 році імміграційні обмеження були закріплені законом Маккарена-Уолтера, і в 50-тих роках ХХ століття число прибувших переселенців хоча було високим проте в порівняні з 30-тими роками ХХ століття було менше. Частка іммігрантів скоротилась до 6,6% в 1955 році в порівняні з 1910 року коли частка іммігрантів складала 14, 7%. Тільки з 1 грудня 1965 року в США вступив в силу закон, який послабив квоти на імміграцію.

В середині ХХ століття ситуація з міжнародною міграцією робочої сили представляла собою логічно завершену еволюцію, яка почалась з часів Першої світової війни. Відбувся процес масового заселення європейцями Нового Світу, так званий процес «європеїзації» ( в сучасному світі відбувається вестернізація Східного регіону Світу).

Роль у світовому розвитку міжнародної торгівлі в порівняні з кінцем ХІХ століття значно скоротилась. Експорт товарів із розвинених країн Заходу збільшився з 5,4% до 13% ВВП за період 1850-1913 років, а до 1950 року знизився до 8% ВВП і до кінця 1960-тих років так і не збільшився. Згідно даних 10% вироблених у світі товарів поступали на експорт, тоді як перед Першою світовою війною їх частка була 16,7 %, при чому важлива не сама частка скорочення а тенденція, яка показувала зміну ролі міжнародної торгівлі у світовому економічному розвитку. Експорт промислових виробів із розвинених країн скоротився з 18% в 1914 році ( у процентах до вартості продукції обробної промисловості) до 15% у 1930 році та 11% у 1958 році. При цьому на внутрішніх ринках досліджуваних країн відбувалось витіснення іноземних товарів продукцією вітчизняного виробництва.

Як показують дослідження С.Кузнеца світова торгівля за період 1800-1914 років збільшилась з 3% до 33% ВВП. До середини ХХ століття відносний масштаб світової торгівлі різко скоротився і на 1953 рік становив 17,5 % ВВП, а в 1965 році 22% ВВП.

Події, які відбулись у світовій економічній системі свідчать про зміну відношення внутрішніх та експортних ринків, які багато закордонних авторів розцінювали, як прояв закону зменшення ролі зовнішньої торгівлі в економіці, вперше сформульованої В.Зомбартом. Відповідно до нього інтенсифікація зовнішньоторгівельного обміну типова для окремого етапу економічного розвитку, в подальшому відбувається послаблення зовнішньоекономічних зв’язків. Зменшення зовнішньої торгівлі стало проявом класичної еволюції економічного організму, що відповідало промисловому розвитку та соціальному прогресу. До кінця 1950-тих років вважалось, що ключовим механізмом економічного розвитку в умовах переходу до зрілого індустріального суспільства стало імпортозаміщення індустріалізації. Особливо ефект імпортозаміщення став відчутний в 1920-1930-тих роках, коли перші етапи заміщення почались під час Першої світової війни.

Важливим фактором, який вплинув на динаміку розвитку світогосподарських зв’язків став характер споживання ресурсів. Причинами скорочення зовнішньої торгівлі сировинними ресурсами стали збільшення складності продукції, зменшення її матеріаломісткості, розширення використання вторинної сировини і штучних матеріалів, які отримувались на базі місцевої сировини. Тобто була зміщена сама структура вартості виробів, а саме частка сировинних ресурсів до вартості виробу складала 15%, тоді як на початку ХХ століття дана категорія складала до 40%.

На новому етапі соціально-економічному розвитку в лідерах країн Заходу, які складали основну конь’юнктуру світового ринку виявилась низька еластичність попиту сировинних товарів і висока на промислову продукцію, тому що в матеріальному виробництві цих країн домінувала обробна промисловість, а в імпорті сировина і продовольство, що привело до зменшення імпорту в пропорції до ВВП, що відбилось на стані світової торгівлі та її ролі у світовому розвитку.


Відставання міжнародної торгівлі від збільшення виробництва в світовому масштабі характерне для періоду 1913-1949 років пов’язане з тим, що все більша частина ВВП світу вироблялась в США – країні, яка мало залежала від зовнішнього ринку. Більше того, збільшення ваги США в світовому господарстві супроводжувалась збільшенням автаркії американської економіки – величина імпорту в процентах до валового продукту США в цей період зменшилась в більшій степені, чим в інших розвинених країнах з 6% в 1913 році до 3% в 1955 році. На 1950 рік 47% ВВП світу припадало на США та 18% інших капіталістичних країн.

Висновки. В результаті аналізу можна сказати, що великий підйом першої хвилі глобалізації економіки в другій половині 19 – початку 20 століття супроводжувався інтенсивним розвитком світогосподарських зв’язків, завершився на початку Першої світової війни. Він змінився на менш бурхливий і в середині 20 століття світогосподарські зв’язки були в стані глибокої кризи. Стан зовнішньоекономічних зв’язків в післявоєнний період було під впливом дії інерційних факторів і механізмів, які сформувались в попередні десятиліття. Світова економіка в середині ХХ століття мала закритий характер і її перехід до сучасного, якісно іншого стану розтягнувся на десятиліття. Зовнішньоторгові бар’єри зберігались в розвинених країнах протягом 1950-тих років та 1960-тих. Бреттон-Вудська система не допомагала міжнародному руху капіталів а навпаки стримувала його, що негативно вплинуло на розвиток світогосподарських зв’язків.

Література:

1. Синцеров Л.М. Пробелмы глобальной интеграции// Изв.РАН. Сер. геогр. 2005.№4.С.5-12.

2. Bairoch P. Globalization myths and realities: One century of external trade and foreign investment // States against Markets / Ed. R.Boyer, D. Drache. L.: Routledge, 1996. P. 173-192.

3. Kuznets S. Modern economic growth: Rate, structure and spread. New Haven: Yale University Press, 1966. 529 p.

4. Kuznets S. Quantitative aspects of the economic growth of nations. X. Level and structure of foreign trade: Long-term trends // Economic development and cultural change. 1967. Vol. 15, N 2. Pt II. 139 p.

Просмотров: 7

79035, Україна, м.Львів, вул. Зелена, 109, 4 поверх, офіс 428

 

Контактна особа:

Михайло Чорний

0671771705

admin@cssd.org.ua

 

© Аналітично-інформаційний центр стратегічного розвитку суспільства, 2019 - 2020. Усі права захищено.